Ось і настав цей час – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль. Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого?

    Шкільна зала майорить різнобарв'ям квітів, святковим вбранням, добрими і щирими посмішками. Уся шкільна родина зібралася на традиційне свято випускного вечора.

    Директор школи Кантор Т.В. зачитує наказ про випуск учнів із школи та вручає свідоцтва. До вітань директора приєднуються батьки, родичі, друзі. Зворушливі та щирі виступи прозвучали від першої вчительки Бродасюк О.М., класного керівника Пікарук О.К., бабусі одного з випускників Позднякової С.І.

    По-особливому виступили молодші учні школи, співаючи зворушливих пісень для випускників. Цікавою і смішною стала відеопрезентація, у якій випускники пригадали себе найменшими учнями школи, побачили у різних ролях на різноманітних шкільних святах та відкритих уроках.Діти поринули у спогади, мрії, сподівання, відчули радість, смуток та світлу печаль...

    Хвилюючим був цей день не лише у випускників. Не менш збентеженими були їхні батьки та опікуни. Відчували, як шалено б’ється серце,а то і зовсім десь зникав його стукіт,бо у вирій життя полетять їх пташенята.

    У цей момент школа чимось стала схожа на осіннє дерево, від якого відриваються і відлітають назавжди 24 яскравих, неповторних листочків. Що чекає їх в майбутньому? Як складеться їхня доля?

     До школи прийдуть нові діти, і вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя.

   Дорогі випускники! Запам’ятайте себе такими молодими, гарними, романтичними. Не забувайте, що навчалися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі школи, котра дала вам путівку в життя.

     Щасливої дороги!