Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі — України. 
     Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою владою. 
              Пам’ять про тих, хто не дожив,
              Пам’ять про тих, хто недолюбив,
              Пам’ять про живих і ненароджених.
   23 листопада  у нашій школі відбувся захід – реквієм «Схилімо голови в скорботі…»,  який підготували учні 9 та  5  класів   разом із заступником директора з виховної роботи Хом’як А.П.
       Діти нагадали про ті страшні сторінки історії нашої держави, коли без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в Україні, яка була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей.
      Учасники заходу зачитали розповіді свідків того страшного голодного лихоліття, адже це – достовірне джерело правди про голодомор.
      Тривожною була хвилина мовчання. Адже моторошно уявити мільйони зморених голодом людей України.
     Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Також учні наголосили на тому, що хліб потрібно шанувати, адже колоски пшениці вважаються символом життя і перемоги над голодом.
     Звертаючись до учнів школи, заступник директора з виховної роботи Хом’як Алла Петрівна закликала усіх зберегти пам’ять про ці події і запалити свічку пам’яті 26 листопада о 16.00 год.
    Учні старших класи на групі продовженого дня переглянули  та обговорили документальний фільм  «Голодомор 1932-1933. Постгеноцидний синдром». А учні початкових класів читали оповідання М. Комуницької «Три колосочки».